З досвіду роботи

ВПРАВИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЧИТАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Дитині потрібна психологічна допомога для зняття психологічних бар 'єрів,

викликаних невдачами в читанні, а також для формування навичок читання

Формування в дітей нави­чок читання — одне з найваж­ливіших завдань початкової школи. Як мінімум два ком­поненти містить у собі сфор­мована навичка читання:

а)   техніку читання (пра­вильне і швидке сприйняття й озвучування слів, заснова­не на зв'язку між їхніми зо­ровими образами, з одного боку, й акустичними і мовнорушійними, — з іншого);

б)   розуміння тексту (його змісту).

Ці компоненти взаємоза­лежні і спираються один на одного: удосконалення техніки читання полегшує розуміння читача, а легкий для розумін­ня текст краще і точніше сприймається. При цьому на перших етапах формування навичок читання великого зна­чення надають техніці, на на­ступних — розумінню тексту.

Формування цієї навички затягується на довгі роки. Про­грама початкової школи перед­бачає її поступове вдоскона­лення від класу до класу, і на кожному етапі її сформованість оцінюється за такими показниками, як обсяг прочи­таного, швидкість читання, його правильність, усвідом­лення тощо. Однак декілька учнів, які хронічно не вклада­ються в передбачені нормати­ви, є майже в кожному класі. Узагалі, уміючи читати (арти­кулювати написане), вони роб­лять це повільно, з численни­ми помилками і часто без ро­зуміння прочитаного. Чис­ленні й багатомісячні трену­вання з читання та система­тичні додаткові заняття, які проводять із ними і вчителі, і батьки, не дають помітного результату. І якщо при цьому дорослі мимоволі постійно фіксують увагу дитини на її 
невдачах, це призводить до росту її тривожності, форму­вання негативного ставлення до процесу читання й до всьо­го навчання в цілому. І тут дитині потрібна психологічна допомога для зняття психоло­гічних бар'єрів, викликаних невдачами в читанні, а також для формування навичок чи­тання, — але тільки іншим шляхом, що відрізняється від виконання навчальних завдань чи виснажливих тренувань.

Це шлях різних веселих вправ зі словами й текстами. Виконуються вони в невиму­шеній атмосфері, що створює позитивне емоційне тло і за­безпечує формування низки перцептивних і розумових операцій та здібностей, які є складовими процесу читання.

Пропонований комплекс вправ спрямований на форму­вання в дитини інтересу до процесу читання, на зняття пов'язаних із ним емоційної напруги і тривожності, на формування, автоматизацію та «шліфування» наступних ком­понентів читання: чіткий по-літерний аналіз (без прогно­зування); прогнозування, що спирається на зоровий образ слова; прогнозування, що спи­рається на зміст; швидке роз­різнення схожих за написан­ням слів і літер, мовнорухальні операції, стійкість уваги, зо­рова і слухова пам'ять на сло­ва, а також на тренування вто­ринної зони потиличного відділу кори лівої півкулі моз­ку, відповідальної за здійснен­ня функції читання.

Вправи пропонуємо дітям в ігровій формі, що не має жод­ного зв'язку з уроками читан­ня. Якщо дитина помиляєть­ся, її не можна лаяти. Краще разом із нею посміятися!

Заняття проводити краще з групою по 3—4 осіб, які ма­ють труднощі у читанні, у формі веселих змагань: хто

правильніше и успішніше ви­конає завдання? Проводити їх бажано щодня, але припус­тимі варіанти також через день і два рази на день. Мак­симальна тривалість заняття — ЗО хвилин, мінімальна — 5—10 хвилин. Вправи прості, їх легко можуть засвоїти й проводити і вчителі, і батьки. Складність пропонованого матеріалу варіюють таким чи­ном, щоб дитина, з одного боку, змогла успішно з ним упоратися й порадіти резуль­татові і, з іншого боку, дося­гала цього з певним зусиллям, зосередженням уваги. Термін проведення занять, що забез­печує помітний позитивний результат, — від 3 до 7 тижнів.     

Також ці вправи, крім дітей, що мають труднощі у форму­ванні навичок читання, корисні і для дітей, що читають непога­но; вони допомагають їм навчи­тися читати швидше, робити це правильно й осмислено.

Читання рядків навпаки за словами

Написане прочитується таким чином, що останнє сло­во виявляється першим, пе­редостаннє другим і т.д. Ця вправа відучує дитину від звичного стереотипу читання ліворуч—праворуч, розвиває тонкість рухів очей і є підго­товчою для наступних вправ.

Читання рядків навпаки по літерах

Написане прочитується справа наліво так, що кожне слово, починаючи з останньо­го, озвучується по літерах у зворотному порядку. Ця впра­ва розвиває здатність до по-літерного аналізу кожного слова (прогнозування при цьому немає), створює в мовнорушійній системі установ­ку на незвичне, несподіване сполучення звуків і гальмує довільність регуляції рухів  очей, а також створює пере­думови для усунення поши­рених помилок «дзеркально­го читання (коли, наприклад, слово «шар» читається як «раш» і дитина не помічає помилки; тепер же, відчувши і прямий, і зворотний поря­док слів і чітко усвідомивши їхню відмінність завдяки пе­ренесенню зворотного читан­ня з рангу випадкової операції у ранг усвідомленої цілеспря­мованої дії, дитина припуска­тися помилок уже не буде).

Послідовне читання слів нормально і навпаки

Перше слово (у назві цієї вправи) читається звичайно: послідовне; друге — справа наліво; третє — як звичайно: слів; четверте — справа наліво: оньламрон і т.д. Ця вправа розвиває здатність перцептивної та мовнорушійної систем працювати при одночасному функціонуванні двох проти­лежних установок на добре знайомі, звичні образи та штампи і на нові, несподівані комплекси — і гнучко перехо­дити від однієї до іншої. Бага­торазово змінюючи дві прин­ципово різні тактики читання: цілісну щодо слів, які нормаль­но читаються, і неминуче фрагментарну, політерну щодо слів, які читаються навпаки, — дитина чітко усвідомлює їхню специфіку й відмінності; крім того, після зіткнення з важчим зворотним читанням у дитини формується установка на те, що звичайне читання — це порівняно нескладна, цілком посильна для неї справа.

Читання тільки другої половини слів

Під час читання ігноруєть­ся перша половина кожного слова й озвучується тільки ос­тання; уявна лінія поділу про­ходить приблизно посередині слова, абсолютна точність не­обов'язкова. Ця вправа акцен­тує для дитини кінець слова як важливу його частину, що потребує такого самого спри­йняття, як і початок, формує навички політерного його ана­лізу. Вона приводить до різко­го зменшення розповсюдже­них помилок, коли правиль­но прочитується лише початок слова, а кінець його або доду­мується, або читається з пере­кручуваннями.

              Читання «прихованих» слів

Дитині пропонують карт­ки зі словами, прочитання яких ускладнене різними лініями, штрихами і прости­ми малюнками, які перетина­ють літери (мал. 1). Ступінь утруднення., обумовлений кількістю ліній і складністю малюнків, добирається інди­відуально для кожної дитини.

Можна сказати дитині, що це злий чарівник навмисно замаскував від неї слова, але він, усупереч цій перешкоді, усе-таки повинний прочитати їх, тому що вони, будучи про­читаними, позбавляють злого чарівника сили. Ця вправа (як і три останніх) закріплює в пам'яті дитини зорові цілісні образи літер і їх сполучень, розвиває й удосконалює вто­ринну зону потиличної кори лівої півкулі (18-е і 19-е поля Бродмана), нормальне функ­ціонування якої є нейропсихологічною основою сприй­няття вербального матеріалу.

Читання пунктирно написаних слів

Пропонуються картки зі словами, літери в яких напи­сані не повністю, а без деяких їхніх частин, однак так, щоб зберігалася однозначність їхнього прочитання (мал. 2). Дитині кажуть, що тут були написані важливі для всіх відо­мості, однак згодом папірус застарів і написані слова част­ково зруйнувалися; необхідно всупереч цьому вилучили з них зміст. Ступінь руйнуван­ня літер із кожним разом по­ступово збільшується.

 Читання накладених одне на одне слів

Слова на картках написані так. що одне «слово» «накла­дається» на інше, перети­нається з ним (мал. 3). По­відомляють, що сильний ура­ган перемішав усі слова і ди­тині (казковому героєві) тре­ба навести порядок і розста­вити все по місцях. Для цьо­го треба назвати всі змішані слова. Кількість слів, що змішуються, і щільність їхньо­го накладання одне на одне поступово зростають.

                Читання  рядків із прикритою нижньою половиною

Чистий аркуш паперу на­кладають на рядок так, щоб верхні частини літер було доб­ре видно, а нижні не видно (щоб вони знаходилися під аркушем). Після прочитання першого рядка аркуш зсу­вається так, щоб була прикри­та нижня частина другого ряд­ка, потім третього і т.д. Мож­на також розрізати стару кни­гу або газету на смужки, а потім у кожному рядку відрізати його нижню части­ну. Дитині пропонують, не­зважаючи на таку деформа­цію, все-таки спробувати про­читати текст. Починати мож­на з прикриття лише нижньої чверті рядка, поступово збільшуючи прикрите до по­ловини і навіть більше. За­уважимо, що на початкових етапах тренування ця вправа виконується легше і з вели­ким інтересом, якщо для цьо­го використовується текст, із яким дитина вже трохи зна­йома, на наступних етапах варто використовувати тексти незнайомі.

            Дитина під час своїх власних дій починає чітко усвідомлювати один з основних

змістів читання — одержання інформації для регуляції своїх дій

Читання рядків із прикритою верхньою половиною

Вправа аналогічна до по­передньої, тільки в цьому випадку чистий аркуш накла­дається на текст так, щоб верхня частина рядка була прикритою, а нижня відкри­тою.   Читати  треба  тільки по нижніх частинах літер. Після того як перший рядок прочитаний, чистий аркуш зсувають униз, прикриваючи верхню половину другого ряд­ка, і т.д.

Це вправа — із секретом! Справа в тому, що будь-яка тямуща дитина швидко по­мітить, що коли читається верхній рядок по половинках літер, нижня відкрита цілком, і зметикує, що набагато вигід­ніше встигнути швидко про­читати її, поки вона відкрита, щоб потім, коли її закриють, легко видати вже готовий ре­зультат! Якщо при цьому ди­тина якесь слово не встигне прочитати або забуде його, тоді і тільки тоді їй доведеть­ся відновлювати його по по­ловинках. Багато дітей швид­ко переходять на таку страте­гію, і це саме те, що потрібно.

Ця вправа формує сильну ігрову мотивацію, що вимагає швидкого прочитання, швид­кого схоплювання відразу кількох слів (устигати прочи­тати будь-що, поки рядок відкритий), а у випадку невдачі задає зовнішні опори (видимі нижні частини літер), за яки­ми можна уточнити частково побачене або виправити не­правильне прочитане слово. Це вправа також украй важ­лива для формування словес­но-логічної пам'яті, її обсягу, оскільки необхідно утримува­ти відразу кілька слів, її міцності, тому що утримане треба зберігати кілька секунд, і її стійкості до інтерференції — таке утримування треба по­єднувати з читанням іншого рядка. Якщо дорослий заува­жує, що дитина намагається діяти саме так, то цьому треба непомітно для дитини спри­яти: трохи баритися, пересу­ваючи чистий аркуш униз.

Перераховані переваги цієї вправи дають підставу дума­ти, що вона — одна з найсиль-ніших в описуваному комп­лексі і на неї варто витрачати часу більше, ніж на інші.

Класифікація слів за групами

Дають 8—16 карток, на кожній з яких надруков'ане одне слово. Кажуть, що слова позначають загублені предме­ти і тепер треба їх швидко розставити по місцях. При цьому говорять, наприклад, що ліва частина столу — це кухня і туди треба покласти предме­ти, яким місце на кухні (каст­рулі, чайник),-а права частина — дитячий садок, і там повинні бути малята (Ніна, Петя). Пере­глядаючи картки, дитина повин­на розподілити їх на групи. За­лежно від рівня підготовки ди­тини можна пропонувати їй роз­кладку на 2, 3 або 4 групи і до розкладки ці     групи можна або вказувати, або ні. Слова зазда­легідь повинні бути підібрані так, щоб вони легко класифікувалися!

Це вправа вкрай важлива для розвитку навичок читан­ня, тому що в ній чи не впер­ше в житті дитини читання виступає не як самоціль (про­читав — і все, мету досягну­то), а як засіб для досягнення іншої мети (правильно роз­класти картки). Це приводить до того, що дитина під час своїх власних дій починає чітко усвідомлювати один з основних змістів читання — одержання інформації для ре­гуляції своїх дій — і переко­нується в неприпустимості помилок (помилка тут висту­пить не просто як небажана неточність, а як безпосередня причина абсурдних дій, без­глуздих учинків, коли, на­приклад, предмет кухонного начиння приводять замість дитини в дитячий садок). Ця вправа також знімає напру­женість, пов'язану з фіксацією дитини на читанні, що вини­кала раніше через неоднора­зові докори за помилку, — адже тут дитині не треба чи­тати, тобто робити неприєм­ну їй справу, треба лише роз­кладати картки, а читання в цьому випадку є процесом непомітним, швидкоплинним, лише одним із багатьох мо­ментів процесу розкладання.

Особливої цінності ця вправа набуває тоді, коли до неї вводять необхідність чіткого гіолітерного аналізу слів. Це досягається тим, що в класифікований матеріал уводяться, пари слів, подібних за написанням, але різних за значенням (наприклад, при розкладанні на дві групи: хлопчики і дівчата — це пари імен: Тоня — Толя, Даша —Саша тощо),  а також дуже довгих слів (велосипед).

Відокремлення слів від псевдослів

Дають 20—30 карток: на одних із них написані слова (наприклад: дорога, метро), на інших — псевдослова, тобто безглузді сполучення літер (наприклад: олубет, вунка). Пропонують картки зі слова­ми скласти в одну групу, а з псевдословами — в іншу. Ця вправа розвиває здатність швидко виділяти зміст прочи­таного, а при багаторазовому його виконанні — поєднати політерне сприйняття слова з його значеннєвою оцінкою.

             Пошук у тексті заданих слів

Задаються одне-три слова, які дитина повинна якнай­швидше знайти у тексті. Спо­чатку ці слова пред'являють­ся візуально, потім — на слух. Бажано, щоб ці слова зустрі­чалися в тексті по кілька разів. Відшукавши їх, дитина може їх підкреслити або обвести.

Ця вправа формує здатність схоплювати цілісні образи слів і спиратися на них у завданні пошуку, а також розвиває сло­весну пам'ять і поліпшує її стійкість до інтерференції.

Особливо корисна ця вправа в тому випадку, якщо дитині послідовно пропонува­ти різні слова в тому самому тексті і при цьому просити проробити це в максимально швидкому темпі, фіксуючи затрачений час за допомогою секундоміра. Виконуючи такі завдання, дитина поступово переходить від простого пере­гляду тексту до певного по­єднання перегляду з елемен­тами осмисленого прочитан­ня тексту і запам'ятовування деяких його слів, тому що це може знадобитися для їхньо­го наступного пошуку.

Вибір карток зі словами, що збігаються з еталоном

Як зразок (еталон) пропо­нують якесь довге слово або псевдослово (тобто слово, що не має змісту). Потім дитині дають набір із 10—15 карток, на яких написані як це слово — еталон, так і інші слова, що відрізняються від нього лише на одну — дві літери. Напри­клад: еталон — слово фломандія, фломенадія, флонемедія тощо. Завдання дитини --ш видко розкласти картки на дві групи: зі словами, що збігають­ся з еталоном, і зі словами, що відрізняються від нього.

На перших етапах вико­нання цієї вправи слово-еталон варто розташовувати пе­ред дитиною на столі так, щоб вона мала можливість підкла­сти під нього розглянуту кар­тку і порівнювати два слова по літерах, водячи по них паль­цем. На наступних етапах слово-еталон просторово відок­ремлюється від розглянутих карток, наприклад, пишуть або вивішують на дошці так, щоб дитина могла їх порівню­вати., лише постійно перево­дячи погляд з одного слова на інше. На заключних етапах слово-еталон варто лише по­казати на 15—20 с, а потім за­брати, щоб дитина звіряла по пам'яті. З ростом успіхів ди­тини у виконанні цієї вправи можна увести вимоги, щоб слова, які не збігаються з ета­лоном, вона розкладала одра­зу на дві підгрупи: перша, на­приклад, — де не збігається тільки одна літера, друга — де дві; або: перша — де не збі­гається голосна літера; друга — де приголосна.

Ця вправа розвиває здат­ність до швидкого і точного політерного аналізу кожного слова, а також зміцнює сло­весно-логічну пам'ять.

Класифікація карток із подібними псевдословами

Дитині дають 12—15 кар­ток, на кожній з яких написа­но одне з наступних трьох псевдослів, що мало відрізня­ються одне від одного: заркунсебул, зархулчебул і заркунчебул, — кожне з них зустрі­чається від трьох до шести разів. Завдання дитини — як­найшвидше розкласти їх на групи так, щоб до кожної гру­пи потрапили лише тотожні за написанням псевдослова. У завдання можна ввести казко­вий або фантастичний сюжет, наприклад: запчастини від трьох різних космічних ко­раблів переплуталися, і тепер за написами на етикетках потрібно з'єднати разом деталі того самого корабля. Ця впра­ва розвиває точність політер­ного аналізу слів, формує стійкість словесно-логічної пам'яті до інтерференції під впливом подібності матеріалу.

Читання переверненого тексту

Сторінка звичайного тексту перевертається «догори нога­ми» (на 180°). Завдання дити­ни — рухаючи очима вправо-вліво, прочитати текст. Ка­жуть, що дитина подорожує по переверненому світу і їй украй важливо швидко навчиться в ньому орієнтуватися. Ця впра­ва, по-перше, сприяє форму­ванню в пам'яті дитини цілісних еталонів літер, чому сприяє їхнє сприйняття в не­звичайному (переверненому) вигляді, і, по-друге, завдяки змушеному уповільненню про­цесу читання розвиває здатність одночасно поєднати політерний аналіз слів зі зна­ченнєвим прогнозуванням закінчень слів, а також наступ­них слів. Якщо цю вправу ва­ріювати таким чином, щоб текст повертати і на 90°, і на 270° (тобто рядки ставляться стовпчиком), то ця вправа ви­явиться надзвичайно корис­ною для вдосконалювання тонкості координації руху очей і точності переробки сприйня­тої інформації в потиличному відділі кори мозку.

Встановлення пропущених літер у словах

Пред'являють надрукова­ний текст із пропущеними літерами (кількість пропусків варіюється залежно від рівня підготовки дитини), пропус­ки позначаються рисками або крапками, наприклад: зляка­на ді_инка швидко пішла кру-т_ю стежкою. При цьому повинні зустрічатися пропус­ки двох видів:

а) такі, що можуть бути заповнені буквою або на ос­нові наявних цілісних ета­лонів слова (наприклад, дівчинка), сформованих у ми­нулому досвіді читання, або, якщо таких ще немає, на ос­нові політерного аналізу сло­ва, тобто з урахуванням по­передніх і наступних літер, але в межах одного слова;

б) такі, що можуть бути за­повнені на основі урахування наступних або попередніх слів, тобто із залученням контексту (наприклад, закінчення в слові крутою може бути правильно прочитане лише з урахуванням наступного слова стежкою). Заповнення пропусків першого виду розвиває здатність охоплю­вати швидко, одним поглядом усе слово, одночасно співвідносячи його перші й останні літе­ри в єдиному зоровому образі. Заповнення пропусків другого виду формує вміння враховува­ти контекст кожного слова під час його прочитання, тобто, читаючи дане слово, звертати увагу і на сусідні слова, здійсню­вати операцію забігання очима вперед, що типова для добре сформованих навичок читання. Ця вправа також сприяє розвит­кові словесно-логічної пам'яті завдяки необхідності врахуван­ня раніше прочитаних слів під час заповнення пропусків, а та­кож через вимушені затримки у визначенні пропущених літер, що, створюючи додаткове на­вантаження на пам'ять, одно­часно задає і засоби для її подо­лання через цілісне охоплення речення, повертаючись до по­передніх слів.

Встановлення пропущених слів у реченні

Дається текст або окремі ре­чення із пропущеними в них словами. Пропуски тут повинні бути двох видів: а) такі, запов­нення яких можливе на основі сформованих мовних штампів; б) заповнення яких можливе лише з урахуванням більш-менш широкого значеннєвого контексту. Ця вправа розвиває здатність одночасно з технікою читання здійснювати значеннє­вий аналіз тексту і постійно за­лучати розуміння тексту для прочитання окремих фрагментів речення, а також формує вміння висувати контекстно обумовлені гіпотези про значення окремих слів і швидко їх перевіряти на основі одномоментного схоплю­вання цілого речення.

Встановлення пропущених слів у речення з підказкою деяких їхніх літер

Вправа подібна до поперед­ньої, тільки тут пропущене слово підказуєте декількома
літерами, що однозначно його визначають, наприклад: Ніколи ще королева так не лемен­тувала, не була такою се_ д_ т__ ю.   Ця  вправа розвиває здатність одночасно поєднати висування значеннєвих гіпотез про слово, що читається, з його політерним аналізом. У випадках, якщо в дитини зна­ченнєві здогади переважають над аналізом літер, матеріал вправи варто підбирати так, щоб контекст задавав кілька варіантів значеннєвого запов­нення слова, але одно­значність пропущеного слова нав'язувалася б складом і місцем розташування літер.

Пошук змістових нісенітниць

Пропонується спеціально підготовлений зв'язний текст або набір окремих речень, у якому поряд зі звичайними, правильними реченнями зу­стрічаються такі, що містять змістові помилки, які роблять описану ситуацію безглуздою та смішною, наприклад: Пізньою осінню, як зазвичай, буйно зацвіли яблуні. Завдання дитини — швидко виділити якнайбільше таких змістових помилок. При цьому можна придумати якийсь казковий або фантастичний сюжет (на­приклад, є така планета, де все майже як на Землі, але тільки там можливі такі події, що не бувають у нас) або просто сказати, що письмен­ник, будучи дуже втомленим, припустився помилок і їх тре­ба знайти. Ця вправа формує установку дитини на глибо­кий аналіз змісту прочитано­го і постійне співвіднесення розуміння тексту з поточним сприйняттям і проголошен­ням слів, що читаються.

Складання слів із половинок

Береться від трьох до деся­ти слів і кожне з них пишеться на двох маленьких картках так, щоб перша його частина (при­близно половина) була написа­на на одній картці, а друга — на іншій. Наприклад, слова корова, сходи можуть бути роз­ділені так: коро — ва, схо — ди.

Завдання дитини — маючи ліворуч картки з початками слів, а праворуч — із кінцями, швидко їх скласти так. щоб вийшли осмислені слова. У більш складних варіантах цієї вправи можна картки з почат­ками і з кінцями слів давати перемішаними, щоб дитина са­мостійно розібралася у всьому наборі, а також підбирати вихідні слова, схожі за напи­санням. Ця вправа розвиває здатність за окремим фрагмен­том висловлювати здогад про все слово в цілому й одразу ж обов'язково підтверджувати це виявленим відсутнім фрагмен­том, а також формує установ­ку на ретельний аналіз літер­ного складу слів для правиль­ного його прочитання з ураху­ванням того, що наявні слова, подібні за написанням, і їх не­припустимо плутати.

Проходження словесних лабіринтів

Дитині повідомляють, що слово можна записати не тільки у звичайній формі, а й використовуючи вертикальне розташування літер, напри­клад:

ме                    Мел

л                        од

одія                    ія

Після орієнтування в тако­му читанні дитині кажуть, що написані в такий спосіб сло­ва (наприклад, у деякій каз­ковій країні) замасковані (від чужоземців) зайвими літера­ми так, щоб у результаті ви­йшов квадрат або прямокут­ник, і дитині треба, перебо­рюючи ці перешкоди з боку зайвих літер, усе-таки прочи­тати слово, наприклад:

БКД

ЗЖО

ИЛА

Рухатися при цьому треба з верхнього лівого кута тільки вправо або вниз і прийти до правого нижнього кута. У складніших варіантах вправи допускаються будь-які рухи по вертикалі і горизонталі, а та­кож довільність місця розта­шування першої й останньої літер.

Ця вправа розвиває од­ночасно і чіткість політерного аналізу слова, і сміливість зна­ченнєвого здогаду на основі прочитаних перших літер, а також формує вміння сполу­чати перше з другим і вико­ристовувати кожен крок у просуванні в одній з цих операцій для просування в іншій.

Складання речень з окремих слів

Речення пишуться на смужках паперу, потім смуж­ки розрізаються так, щоб на кожному її шматку залишило­ся лише одне слово. Завдання дитини — переміщуючи шмат­ки смужки з окремими слова­ми, скласти їх так, щоб одер­жати зв'язне осмислене речен­ня. При цьому вихідний мате­ріал варто підбирати так, щоб дитина звертала увагу як на форму слів, що вказує на їхній зв'язок, так і на їхній зміст.

Читання тексту через слово

Читати треба не як завж­ди, а через кожне друге слово (наприклад, це речення треба прочитати так: Читати ... не ... завжди, ... кожне ... сло­во). Це вправа, по-перше, вно­сить розмаїття в нудний для дитини процес читання, по-друге, створює відчуття швид­кості читання, що дуже важ­ливо для зміцнення віри в себе, по-третє, підсилює до­вільну увагу в процесі читан­ня через необхідність додатко­во регулювати вибір слів, що читаються, і, по-четверте, сприяє розвиткові активності очей дитини завдяки по­стійному чергуванню швидких і повільних рухів очей.

Дворазова вимова кожного слова

Речення (спочатку корот­ке — із двох-трьох слів, потім поступово довжина збіль­шується) варто читати так, щоб кожне його слово ви­мовлялося двічі, наприклад: Дворазова дворазова вимова ви­мова... Ця вправа допомагає дитині проникнути в зміст тексту, що озвучується. Спра­ва в тому, що слово, прочи­тане повільно по складах (особливо якщо воно довге), не є словом живої мови. Це лише деяке звукове утворен­ня, мало схоже на слово живої мови, і тому дитині важко його впізнати і тим більше зрозуміти. Для того, щоб спо­чатку прочитане, розтягнуте по складах слово було впізна­но як природне, живе слово, його варто повторити. За ра­хунок таких дворазових про­голошень кожного слова ди­тина формує їх природні слу­хові образи, що сприяє проникненню в їхній зміст.

Читання з повторним вимовлянням деяких слів

На відміну від звичайного читання, окремі речення і цілісні тексти читаються з умовою,     що деякі слова дити­на вимовлятиме вголос двічі. Які саме слова? На першому етапі виконання цієї вправи двічі озвучується кожне друге слово, тобто через одне. Наприклад, назва цієї вправи читається: Чи­тання з з повторним ви­мовлянням вимовлянням деяких слів слів. На на­ступному етапі двічі оз­вучується кожне третє слово: Читання з по­вторним повторним проголошенням деяких слів слів. На заключно­му й основному етапах повторюються слова, підкреслені в тексті, причому підкреслю­ються тільки такі сло­ва, що несуть основне значеннєве наванта­ження в реченні.

Початкові етапи опанування цієї вправи забезпечують уведення в чи­тання додаткової активності. У результаті цього дитина посту­пово вчиться поєднувати про­цес озвучування з чимось іншим, з іншими діями. Спо­чатку ці дії відносно прості й формальні, але вони готують місце для наступних дій із ро­зуміння, осмислення тексту, які в людини, що добре читає, йдуть паралельно зі сприйнят­тям слів. Таким чином, повто­рення деяких слів у реченні ніби «розщеплює» активність дитини на два окремих про­цеси, і дитина опановує мож­ливістю практично одночасно­го їхнього виконання.

Згодом, коли такого «роз­щеплення» досягнуто, один із цих процесів спеціальноспрямовується на вичленовування й фіксацію значущих моментів речення. Особливе акцентування найважливіших слів через їхнє підкреслення (зорове виділення) і, що особ­ливо важливо, через їхнє по­вторення (слухове виділен­ня) забезпечує особливу їхню представленість у свідомості дитини, що є найважливішою умовою розуміння дитиною змісту речення. Таким чином, основний секрет цієї вправи полягає в тому, що через по­вторений, спеціально виділе­ний звуковий (і почасти зо­ровий) образ слова відбуваєть­ся матеріалізація процесу вичленовування змісту речення й одночасно реальне поєднан­ня процесів сприйняття  — озвучування слів і розуміння основного змісту. Це вправа особлива корисна для таких дітей, які, вже більш-менш володіючи технікою читання, суттєво відстають у здатності розуміти зміст прочитаного.

Рекомендуючи цю вправу як одну з найкращих в описа­ному комплексі, зазначимо, що в     деяких дітей вона може призвести до наслідків, які можна трактувати як нега­тивні: уповільнення читання (при його правильності й свідомості), виявляються тен­денції повторно вимовляти деякі слова у звичайному чи­танні. Однак, як показує наш досвід, ці наслідки не завда­ють великої шкоди і досить швидко самі по собі проходять.

Швидке багаторазове вимовляння речень

Дитині дають речення або строфу вірша і рекомендують багато разів підряд вимовля­ти її вголос, без пауз і якнай­швидше. Із групою дітей улаштовують змагання так: кожна дитина повинна 10 разів швидко вимовити вго­лос задане речення. Перема­гає той, хто вкладеться за най­менший час. Для реєстрації індивідуального прогресу кожної дитини вправа вико­нується протягом кількох тижнів щодня (або через день—два), а для порівняння результатів фіксують швид­кість виголошення в перера­хунку на одну літеру (або один звук, оскільки вони приблизно відпо­відають один одно­му). Наприклад, де­сятикратне вимов­ляння речення з 18 літер зайняло 32 с. Отже, на одне про­голошення в серед­ньому йшло 32 : 18 = = 3,2 с, а на озвучу­вання однієї літери 3,2: 18 = 0,178 с. Ре­зультати і їхню ди­наміку варто наочно відображати на гра­фіку, щоб дитина бачила свій прогрес. Підкреслимо, що у всіх випадках важ­ливо дотримуватися чіткості виголошу­вання всіх слів, не допускаю­чи скоромовок із проковтну­тими закінченнями.

Ця вправа розвиває і тре­нує мовнорухальні операції читання, формує можливість їх бездоганного проходження у швидкому темпі, що різко знижує кількість помилок чи­тання, викликаних зупинка­ми і збоями артикулювання. Наведені вправи форму­ють різні здібності, що є скла­довими частинами навичок читання, а також забезпечу­ють об'єднання їх у складніші комплекси. Виконання їх пе­ретворює процес читання на незвичайне, веселе, цікаве заняття, завдяки чому в ди­тини формується позитивне емоційне ставлення до нього. Більшість дітей, що пройшли такий тренінг, змогли досить ефективно перебороти труд­нощі, пов'язані з читанням.

Вправи формують різні здібності, що є складовими частинами навичок читання, а також забезпечують об'єднання їх у складніші комплекси.