Виховна робота

Сорока

Хто це?                                       

В лісі кожен її знає

Бо вона плітки збирає.

Що почує, те усе

На хвості своїм несе. (Сорока.)

Буває всім морока,       

Коли тріщить ... (сорока).    

Як виглядає

Сорока за розміром трохи крупніша за галку, з нарядним оперенням. Голова, крила і хвіст соро­ки чорні із зеленуватим вилиском, а живіт, плечі та боки білі. Тому сороку і називають білобокою. Сорока має дуже красивий хвіст: довгий, прямий, як стріла. Він служить їй кермом у польоті. Од­нак літають сороки не дуже добре, вони зазвичай тільки перестрибують з місця на місце.

Де живе

Сороки живуть у лісах, гаях, садах, парках, насадженнях уздовж залізничного полотна.   

Чим живиться

Сороки всеїдні. В період вигодовування пташенят. Вони винищують багато шкідників лісу і поля: у південних районах — клопа-черепашку, довгоносика, сарану, різних мишоподібних гри­зунів; у північних — личинок хрущів, гусениць шовкопряда, різних совок. Однак весною соро­ки розоряють безліч пташиних гнізд, випиваю­чи яйця і наїдаючи пташенят. Цим вони запо­діюють шкоду комахоїдним птахам, які живуть на деревах, а також жайворонкам, котрі живуть у відкритому полі, перепелицям, куріпкам. На пташиних дворах рано-вранці, коли люди зайня­ті, сорока нападає на курчат і качат. Крім того, сорока розкльовує на баштанах кавуни, дині, яблука в садах, огірки, завдаючи шкоди урожаю.

Як живе

Наприкінці лютого, перед розмноженням, вони поводяться шумно, ганяються один за одним, роз­пускаючи віялом свої хвости, і влаштовують танці.  У березні сороки починають заново будувати кубла або ремонтувати колишні. їх кубло найчас­тіше знаходиться на висоті 2—3 м від землі. Воно приховане від сторонніх поглядів, зовні складене з крупних, а всередині — з тонших прутиків, переплетених травичками і скріплених глиною. Дно гнізда також цементується глиною і висти­лається мохом, м'якою травою, шерстю. Зверху і з боків гніздо прикрите шаром колючих сіточок, які утворюють колючий дах, надаючи гнізду ку­лястої форми. Вхід у гніздо розташований збоку. Такий устрій гнізда оберігає самку, яка сидить на яйцях, а згодом і пташенят, котрі вилупилися, від вторгнення хижаків. Крізь стінки гнізда сам­ка може своєчасно помітити небезпеку. Поблизу від справжнього гнізда влаштовується ще одне гніздо, в якому поміщається самець, коли самка сідає на яйця.

Незважаючи на шкоду, яку приносять сороки, не можна забувати і про користь, яка деколи бу­ває значною. Так, наприклад, окрім винищуван­ня безлічі шкідливих комах і гризунів, сороки поїдають соковиті плоди, викидаючи з кишечни­ка з випорожнюваннями насіння, що не втратило свіжості. Цим вони сприяють розселенню на нові місця багатьох рослин (калини, горобини, мали­ни, бузини, ожини, голубики, чорниці, брусни­ці і ін.), збільшуючи кормові ресурси лісу. Крім, того, в порожніх кублах сорок поселяються сови і дрібні соколики, які винищують мишоподібних гризунів (наприклад, кібець, боривітер), а також великі синиці та польові горобці. Цим сороки по­бічно сприяють заселенню місцевості корисними птахами. Нарешті, сороки служать справжньою окрасою, тому знищувати їх не слід.

Народні прикмети

Сорока близько від житла літає, під стріху пнеться — бути віхолі, вкладається спати — на похолодання.

   Сорока скрекоче — в гості кличе.

Народні порівняння

    Біла, як сорока. Брудна, строката.

    Крутиться, як сорока на тину. Неспокійно по­водиться.

    .Говорить— як сорока стрекоче. Дуже швидко говорить.       

    Мовчить, як сорока в гостях. Безперервно роз­мовляє.

    Набудував, як сорока. Про невдало побудоване житло.  ,

    Написав, неначе сорока. Написав дуже нероз­бірливо.

Цікаво знати

У народі про сороку склалося чимало при­казок, що відбивають її характерні особливості. Словосполучення «сорока-злодійка». пов'язане із тим, що сорока небайдужа до незнайомих, осо­бливо блискучих предметів. Відомі випадки, коли сороки хапали металеві ложки, ключі, й інші речі і відлітали з ними, щоб потім заховати куди-небудь в затишне місце. Зрозуміло також, чому говорять «балакучий, як сорока» або «скаче, як сорока».

Ластівка

Хто це?

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мушок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Як виглядає

По величині ластівки лише трохи менші за го­робців, а на вигляд злегка нагадують "стрижів. Як і стрижі, ластівки ніколи не сідають на землю, бо їх короткі і слабкі ніжки не в змозі підтримувати тіло над поверхнею ґрунту. На відміну від стри­жів, у ластівок на ногах три пальці направлені вперед і один — назад, тому вони можуть сідати на гілки, дахи, телеграфні проводи.

У ластівок крила ширші, ніж у стрижів, а хвіст має добре виражену вилчасту форму. Птахи ма­ють розвинені крила, слабкий дзьоб і широкий рот. Міські ластівки блискучого чорного кольору, надхвістя і низ чисто білі, хвіст короткий з тупою вилкою. Сільські ластівки відрізняються іржаво-оранжевим забарвленням горла. Забарвлення пір'я берегових ластівок — темне з коричнево-бурим відтінком.

Де живе

Ластівки живуть скрізь, де є населені пункти і відкриті простори — поля, луки, пасовища, річ­кові долини. Найбільш сприятливі умови життя для ластівок — у степовій смузі. Берегові ластів­ки тримаються колоніями по берегах річок, вла­штовують гнізда в норах, виритих у глинистих або піщаних обривах.

Чим живиться

Харчуються комахами, що знаходяться в по­вітрі, за якими вони полюють у польоті. Майже все своє життя ластівки проводять у повітрі, без­перервно літаючи в погоні за здобиччю. їх рот у польоті широко розкритий, і тому в нього потра­пляють різні мухи, комарі, мошки й інші дрібні комахи. В роті вони збиваються в грудку, просо­чену липкою слиною, і утворюють їстівний паке­тик, який птах проковтує або приносить у гніздо і згодовує пташенятам.

Як живе

Швидкість польоту ластівок значно менша, ніж у стрижів, і не перевищує 50—60 км за годи­ну. Час від часу ластівки уповільнюють свій політ і ширяють у повітрі, здійснюючи плануючі пів­кола. У цей момент на фоні світлого неба добре видно контури птахів.

Ластівки прилітають з  місць зимівлі напри­кінці квітня або початку травня і незабаром при­ступають до гніздування. Гнізда вони не в'ють, а ліплять з грудочок грязі, мулистого піску і глини упереміш із соломинками, шматочками листя, то­ненькими гілочками, волоссям, травинками. Вони скріплюють гніздо своєю липкою слиною. Усере­дині гніздечко вистилають пір'ям, пухом, шерстю.

У кладці буває 4—6 білих яєць з буро-червоними цятками. Яйця батьки насиджують спільно, змі­нюючи один одного через кожні 3—5 хвилин. Коли з яєць вилупляться пташенята, самка протягом тижня обігріває їх майже цілу добу, покидаючи кубло на короткий час для годування. У період відсутності її замінює самець. Пізніше самка обі­гріває ластів'ят лише вночі, а вдень разом з сам­цем старанно ловить комах. Батьки, часто під­літають до кубла і засовують кормові пакетики в широко розкриті роти пташенят.

У серпні або на початку вересня ластівки відліта­ють до Африки, частково — на південь Азії. Перед відльотом великі зграї вночі ховаються в очеретах і прибережних чагарниках, Якщо під час осіннього перельоту ластівки потрапляють, у смугу тривалої негоди зі зниженою температурою повітря, вони переривають політ, забираються в, печери й інші укриття і тут впадають в заціпеніння, залишаючись у такому стані до настання гарної погоди. Ластів­ки в Україні представлені трьома видами, кожний з яких має свої особливості, що дозволяють легко відрізняти їх один від одного.

Кубляться більш охоче в селах і невеликих се­лищах. Лісів уникають. Літають цілими днями над лугами, вигонами, долинами річок, вправно хватаючи комах.з трави. Гніздо відкрите зверху, птахи влаштовують його в місцях, укритих від негоди: на горищах, під дахом сараїв, під моста­ми. У сільської ластівки політ дуже маневрений, зі швидкими і різкими поворотами.

Народні прикмети

Коли ластівки низько літають, буде дощ.

Ластівка б'ється об вікно — буде звістка.

 Не руйнуй ластів'ячого гнізда, бо хата згорить.

 Ранній приліт ластівок, граків і журавлів — на ранню весну.

Прислів'я

Ластівка день починає, а соловей його кінчає. Одна ластівка весни не. робить.

Цікаво знати            .

    Ластівки п'ють воду на льоту і в повітрі го­дують пташенят, які підросли.

    Ластівка за літо ловить від півмільйона до мільйона мошок, комарів і тлі.

Снігур

Хто це?

Хто в червонім фартушку

 Пострибав по сніжку?

 Чи впізнали ви цю птичку,

Що шукає годівничку?

(Снігур.)

Птах цей червоногрудий

Не злякається застуди.

Як сніги впадуть — умить

Із Сибіру прилетить.

 (Снігур.)

Крізь зимові заметілі                        -

В сад наш птахи прилетіли,

 Та такі червоногруді,

Ніби яблука повсюди

Хтось розсипав у дворі.  

 Звуться птахи... (снігурі).

Як виглядає

У березні, розбившись на пари, снігурі осіда­ють на своїх гніздових ділянках. У квітні почина­ють будувати гнізда.

Снігур — напрочуд красива пташка; за роз­мірами трохи більша, ніж горобець. Він володіє яскравим оперенням: червоним на грудях і сіро-голубуватим на спині. Самки схожі на самців, але відрізняються скромнішим сірим оперенням. Сні­гурі обох статей мають чорну шапочку на голові і товстий короткий дзьоб чорного кольору.

Де живе

Батьківщина снігурів — хвойні ліси, тайга. Тут вони влаштовують гнізда і виводять пташенят.

Чим живиться

Взимку снігурі тримаються змішаних і листя­них лісів, де годуються насінням вільхи, ясена, клена, липи, граба й інших дерев, а також чагар­ників (бузку й ін.). У садах і парках вони поїда­ють бруньки дерев, а на околицях полів розшуку­ють по ярах і пустирях насіння лободи, кінського щавлю й інших бур'янів.

Особливо приваблює снігурів горобина, яку вони охоче поїдають. Під час їжі вони залишають сліди своєї роботи у вигляді розкритих летючок ясена і клена, залишків насіння липи, м'якоті роздавлених ягід горобини і т. д. По цих залиш­ках легко дізнатися, що тут «господарювали» сні­гурі.

Як живе

Снігурі звичайно відкладають від 3 до 7 яєць зеленуватого кольору з буруватими цяточками. Пташенята вилуплюються червоно-малинового кольору з густим темним пуховим покривом. На­сиджування кладки продовжується 14 днів, а на 1-5-16 день після вилуплення пташенята покида­ють гніздо.

У вересні снігурі утворюють зграї, а в жовтні вони відлітають на зимівлю в ліси нашої країни. У цей час вони з'являються в селах і містах, різко виділяючись на фоні снігу. Звідси, мабуть, і по­ходить назва цих птахів — снігурі.

На відміну від багатьох інших птахів, у сні­гурів співають не лише самці, а й самки. Політ, снігурів красивий, хвилеподібний, хоча загалом ці птахи неповороткі та повільні. їх млява пове­дінка полегшує спостереження за цими" птахами. На фоні снігового цокриву, сидячи на оголених гілках, снігурі нагадують червоні ліхтарики, які прикрашають дерево і роблять його нарядним.

Цікаво знати

    Самка снігура будує гніздо із гілочок, м'яких корінців і лишайника. Вона відкладає у березні 4-5 яєць і висиджує їх одна. Самець годує і охо­роняє її.

    Із ягід снігурі вибирають насіння, а м'якоть викидають.

    Поклювавши горобину, снігур чистить дзьоб, бо до нього прилипає насіння. Під час такої чист­ки дзьоба насіння потрапляє на землю і пророс­тає.

Шпак

Хто це?

Весною з півдня прилітає,

На гілці хатку обживає.

 Славиться кращим співаком.

Люди звуть його ... (.шпаком).

Як виглядає

Шпак звичайний —_: птах з родини шпакових, довжиною 20-24 см, вагою 65-85 г. Він здаєть­ся повністю чорним, але коли добре придивитись, то можна побачити дрібні білі пір'їнки і чудове бронзове та фіолетове переливання на оперенні; дзьоб навесні жовтий. Поступово пір'я втрачає білі: краплинки і вже у червні шпак дійсно стає чорним.                      

Де живе

В Україні живе по всій території. Селиться і у шпаківнях, і у отворах стін, і у трі­щинах скель.

Чим живиться

Шпаки — вірні друзі людини; вони живляться шкідливими комахами, черв'яками, гусеницями, павуками. А наприкінці літа переходять на рос­линну їжу, поїдаючи різне насіння овочів і фрук­тів.               

Як живе

Шпаки — це перші перелітні птахи. Вони при­літають у лютому-березні, коли ще лежить сніг. Самка будує гніздо із соломи, гілочок та пір'я, а самець вранці та ввечері виспівує свої дзвінкі пісні. Яєчка у шпаків зеленувато-голубого кольо­ру. Вдень їх висиджують обидва батьки, а вно­чі — тільки самка. Коли пташенята підростають, шпаки збираються у великі зграї, кочуючи поля­ми і луками у пошуках їжі. Восени часто бувають непроханими гостями в садах, де ласують дозрі­лими плодами і наносять шкоду. Відлітають шпа­ки у теплі краї рано — у серпні-вересні.

Народна прикмета

Побачив шпака — знай весна біля порога.

Скоромовка

Сів шпак на шпаківню,              

Заспівав шпак півню:

 «Ти не вмієш так, як я,

 - Так як ти, не вмію я

Цікаво знати

Шпак вміє відтворювати різні голоси і зву­ки. Якщо прислухатися до співу цього птаха, то можна розпізнати голоси дроздів, чечевиць, дер­качів, дятлів і багатьох інших птахів. Він вміє нявчати як кіт, квоктати як курка, і навіть наслі­дувати вищання пилки та рипіння колодязного журавля. Не випадково його кличуть "північним папугою",                                         

       У південній частині степової зони, особливо там, де водиться багато сарани, мешкають кра­сиві птахи — рожеві шпаки. За розміром вони не відрізняються від звичайного шпака, але ма­ють яскравішу зовнішність: голова, шия, крила і хвіст чорні з металевим відливом фіолетового відтінку; дзьоб і ноги червоні; решта тіла — з ро­жевим оперенням; на голові — чорний чубок. Ці птахи знищують головним чином сарану та близь­кі до неї види комах. Ударяючи сильним дзьобом, вони розбивають на шматки Сарану, заздалегідь відриваючи у неї голову і крила. їдять шпаки й інших шкідників полів і лугів: жуків, гусениць, метеликів. Рожеві шпаки живуть великими коло­ніями, влаштовуючись на берегових укосах, серед розвалив старих цегляних споруд, в купах каме­нів і т. п.

       Годуватися шпаки вилітають зграями, летять вони швидко і низько, спустившись на землю, ру­хаються в одному напрямі, купчасто, відшукуючи їжу всі разом: як тільки один птах знайде скуп­чення комах, він різким скрипучим звуком дає знати іншим, і вся зграя спільними зусиллями ліквідовує їх.    

       За день кожен птах з'їдає до 200 г їжі. Ве­личезну кількість комах вони згодовують і сво­їм пташенятам. Зимують рожеві шпаки на півдні Азії та в Індії.

Сова

Хто це?

Що воно за дивна птиця — світла денного бо­їться...          

Дзьоб крючком, великі очі, і не спиться їй що­ночі.                                                      

Ху-ху-ху! — кричить вона.

Відгадали хто? (Сова.).

Як виглядає

Сова — це хижа пташка. У сови великі очі — вона здатна бачити у темряві. У неї гострий слух, достатньо навіть незначного шереху, щоб у абсо­лютній темряві вона спіймала здобич. Сова літає майже безшумно. Більшість сов наділена природ­ним локатором, на це вказує приплюснута з боку дзьоба голова. За розмірами болотяні сови дещо дрібніші за ворон. Вони мають охристо-рудувате оперення з подовжніми темними*смужечками, че­рево біле, очі жовті.                              

Де живе

На полях і лугах степової зони по ярах (бал­ках)-, біля боліт мешкають болотяні сови. На від­міну від сов інших видів, болотяні сови уникають дерев і влаштовують гнізда на землі під кущами, моховою купиною або гнилими корчами.

Чим живиться

Сови полюють вночі. Вони живляться крупни­ми комахами, птахами, рибою, дрібними звіра­ми.

Болотяні сови харчуються майже - виключно мишами, полівками й іншими дрібними гризуна­ми, вигодовуючи ними і своїх пташенят. Птахи і комахи займають у кормовому раціоні цих сов незначне місце.

Як живе

Більшість сов створюють сімейні пари, при­чому в деяких вони зберігаються на все життя. У період знайомства птахи голосно токують: кри­чать на різні лади, звертаючи тим самим увагу «жениха» або ж «нареченої». Годування самки, що насиджує кладку яєць, а потім і годування пташенят супроводжується певними звуками. Цікаво, що назви деяких видів сов нагадують звуки, які вони видають.  Наприклад, пугач латинською мовою звучить як «бубо - бубо».

Гніздуватися сови починають рано, коли пере­літні птахи ще не повернулися з півдня. Деякі сови, наприклад пугач, живуть на землі, не боя­чись четвероногих хижаків.

У кладці звичайно від 4 до 7 білих яєць. Коли їжі вдосталь,.то буває і до 13 яєць.

Дорослішаючи, пташенята двічі змінюють свій наряд: Перший Пух змінюється на більш міцний, у якому покидають гнізда, а потім на справжнє доросле оперення. Увесь цей час дорослі годують і охороняють свій виводок.                      

Сови живуть до 20 років, а великі сичі у неволі доживали навіть до 68 років.           Гнізда сови не будують, а віддають перевагу дуплам, норам, дахам, дзвіницям.

Народні порівняння

Бачить, як сова світло. Добре бачить.

Виглядає як сова. Про понуру, набундючену людину.

Бачить, як сова вночі. Про людину, яка добре бачить у темноті.

Вродлива як сова. Про невродливу жінку.'

Вчепився, як сова кігтями. Цупко, міцно три­має.

Добувся, мов сова на току. Нічого не отримав.

Схожий, як сова на яструба. Зовсім не схо­жий.

Прислів'я

Знає сова, що красна сама.

Не бачила сова орла,, а як уздріла, то аж зо­мліла.                                                            

Не уродить сова сокола, тільки таких, як сама.

Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та лю­дей півсела.

Сова вдень мовчить, а вночі кричить.:

Сові сонце очі коле.

Хоть каменем у сову, а хоть совою у камінь, то все-таки сові біда.                                     

Цікаво знати

    Сова може вертіти головою у вертикальній площині, тобто зверху вниз, на 270°, а у горизонтальній — на 180°. .

    Більшість хижих птахів живиться виключно гризунами і цим приносить величезну користь. У роки посиленого розмноження мишей сови ак­тивно і у великій кількості знищують цих ма­леньких шкідників.

     У коморі однієї маленької сови можна зна­йти до 1000 різних звірків.

Синиця

Хто це?

Жовтогруді щебетушки

Купили чорні капелюшки,

А ще мають білі щічки,

 Називають їх   ... (синички).

Як виглядає

Синиця — одна із найвідоміших і популярних всеїдних пташок. У наших лісах, садах і парках можна зустріти синиць декількох видів. Найкруп­ніша з них—велика синиця. Довжина її тіла — 15 см, маса — близько 20 г. Синиця мешкає пере­важно в листяних лісах, садах, парках, гаях. Наз­ва «синиця» виникла, очевидно, у зв'язку з тим, що в оперенні цих птахів частина пір'я має синьо-блакитне забарвлення.

Де живе

У синиць різних видів є багато спільного. В ос­новному вони ведуть осілий спосіб життя, лише частково здійснюючи кочівлю на близькі відста­ні. Зазвичай синиці влаштовують гнізда в дуплах дятлів, поглибленнях і щілинах гнилих стовбурів і пнів, під корою старих дерев, що відстала, або серед корчів. Синиці, які живуть в парках і садах міст і селищ, займають штучні гніздів'я — синич­ники.

Зграйки синиць звертають на себе увагу не лише в лісі, але й поблизу від людського житла, коли зима примушує їх шукати корм всюди.

Чим живиться

Своїм сильним дзьобом вони проникають у трі­щини кори дерев і витягують звідти яйця, личин­ки, лялечок і дорослих комах, більшість яких від­носяться до шкідників лісів, садів, парків. Дзьо­бом синиці легко витягують також насіння з-під шишок хвойних дерев і розкльовують різні плоди. Деякі синиці не бояться заглядати в кватирки хат і клювати продукти, що зберігаються, між вік0н^: ними рамами: масло, сало, сир. Усюди, де є кор­мові столики і годівниці, синиці відвідують їх. У лісі зграйки синиць всю зиму кочують спільно з корольками, пищухами, повзиками, супрово­джуючи дятлів.                        

Володіючи сильними, товстими лапами з міц­ними пальцями і заломленими кігтями, синиці вправно причіплюються до будь-якої гілки яли­ни, сосни або іншого дерева і, гойдаючись на них вниз головою або спиною, ретельно обстежують всі щілини в корі, поглиблення в пазухах листя й інші притулки, витягуючи з них заціпенілих від холоду комах. Така діяльність синиць особли­во корисна тому, що вони знищують шкідників не лише влітку, але і взимку, коли більшість ко­махоїдних птахів відлітає у теплі краї. Крім того, синиці добувають комах з таких укриттів, які не­доступні для інших, крупніших, ніж вони, пта­хів (наприклад, дятлів). Синиці дуже ненажер­ливі: вони за добу поїдають стільки їжі, скільки важать самі. Восени і взимку синиці деяких ви­дів заготовлюють корм про запас, ховаючи комах і насіння в тріщини кори, щілини між хвоїнка­ми.                    

Як живе

 Кубло синиці самець і самка будують спільни­ми зусиллями з тонких гілочок, сухих стеблинок трав, моху і лишайників, вистилаючи його кін­ським волосом, шерстинками, пуховим пір'ям, павутиною з коконів павуків і комах. Самка кладе 10—15 білих яєчок з червоно-коричневими пля­мочками і насиджує їх протягом двох тижнів. Са­мець у цей час приносить самці корм 2 —3 рази на годину. Пташенята вилуплюються не одночасно, а протягом декількох (зазвичай 2—4) днів. Обоє батьків годують своє потомство спільно протягом 20 днів, приносячи в гніздо їжу до 300—350 разів на день. За літо деякі види синиць відкладають яйця двічі — в квітні та червні.

Всі синиці — друзі людини і заслуговують на дбайливе та уважне ставлення до себе, особливо у важкий для них зимовий час.

Прислів'я                                      

Не сули журавля в полі, а дай синицю на роз­доллі.

Пусти синицю, хоч на пшеницю.

Синиця шкоду зробить, а журавель попадеть­ся.

Цікаво знати

 Синиці можуть будувати гніздо в отворі сті­ни, у залізній трубі, поштовій скриньці, у викину­тій консервній банці або черевику.

Тема: Подорож до країни Дружби

Мета: виховувати у дітей доброзичливість у ставленні до людей, товариськість у спілкуванні з однолітками, турботливе ставлення до молодших та людей похилого віку, бажання товаришувати, дру­жити.

Обладнання: карта країни Дружби; фрагменти ключа (на цупко­му папері); атрибути для проведення ігор; аудіозапис пісні про дружбу.

Хід уроку

І. Мотивація діяльності

—  Діти, фея Дружба залишила нам карту країни Дружби, у якій вона мешкає, а також лист для вас. Чи бажаєте ви здійснити туди мандрівку? Як же туди дістатися? Про це ми дізнаємося з листа феї. Послухайте!

Любі діти!

Шлях до моєї країни буде нелегким. Уважно розгляньте карту моєї країни. Щоб подолати всі труднощі, треба правильно виконати мої завдання під час кожної зупинки. Знаючи секрети ввічливої людини, допомагаючи і підтримуючи

одне одного ви, я сподіваюся, подолаєте їх і одержите ключі відкраїни Дружби.

Учитель демонструє розрізаний на декілька частин ключ, намальований на аркуші цупкого паперу.

—  За кожний конкурс змагання переможці одержать певний фрагмент  ключа. Команда, яка найшвидше збере всі частини і складе з них ключ, першою потрапить до чарівної країни.

Щасливої вам дороги!

ІІ Перша зупинка — «Острів скарбів»

 (конкурс знавців українських прислів'їв про дружбу)

♦  Прислів'я про дружбу

    Без  вірного друга велика туга.

    Друзі пізнаються в біді.

    Людина  без друзів, що дерево без коріння.

    Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

    Нових друзів май, старих не забувай.

    То не друг,  хто хвалить тихо, а то друг, хто хвалить уголос.

    Берись  дружно — не буде сутужно.

    Дружба — найбільший скарб.

    Дружба родиться в біді, а гартується в тузі.

    Дружба як дзеркало: розіб'єш, не складеш.

    Скажи  мені, хто твій друг — тоді я скажу хто ти.

♦ Пісня про  дружбу (муз. О. Янушкевич, сл. М. Ясакова)

І. Знають всі, коли є друг — все світлішає навкруг.

Якщо сам не підведеш — друзів більше не знайдеш

Приспів:

Дружить сонце і земля, ля-ля, ля-ля.

Дружать луки і поля, ля-ля, ля-ля.

Дружать діти на землі І великі, і малі.

ІІ. Разом ходим на гурток, поспішаєм на каток.

 Нам незгоди не страшні — з другом весело мені

 Приспів:

Дружить сонце і земля, ля-ля, ля-ля.

Дружать луки і поля, ля-ля, ля-ля.

Дружать діти на землі

І великі, і малі.

ІІІ. Де єднає дружба всіх — там лунає пісня й сміх.

Свято нам несуть у дім — буде весело

Приспів:

Дружить сонце і земля, ля-ля, ля-ля.

Дружать луки і поля, ля-ля, ля-ля.

Дружать діти на землі І великі, і малі.

III.   Зупинка «Юні портретисти»

Діти малюють портрети свого друга в класі.

Можна спробувати розшукати друга за його портретом.

IV.   Станція «Ромашка дружби»

Учні за допомогою вчителя записують свої думки про дружбу на пелюстках великої  ромашки.

►► Асоціації «На що схожа дружба?»

    Дружба схожа на яскраве сонечко;

    Дружба схожа на щиру усмішку;

    Дружба схожа на маленьку або велику зірочку..

 ►►  «Для чого потрібна дружба?

    Для того, щоб бути щасливим;

    Щоб був мир на землі;

    Щоб підтримати у скрутну хвилину;

    Щоб було із ким гратися і спілкуватися;

    Дружба потрібна для доброти;

    Дружба потрібна для допомоги одне одному...

V. Зупинка «Весела»

►► Українська народна гра «Гуси»

Діти обирають з-поміж себе двох — «гуску» й «вовка».

«Гуска» жене решту учасників, своїх дітей, у поле, а потім, усівшись на певній відстані за лінію, яка називається «городом», кличе:

— Гуси, додому!

— Задля чого?

— Вовк за горою.

— Що він робить?

— Гуси скубе.

— Які?

— Сірі! Сірі!

— Гуси волохаті, Тікайте прямо до моєї хати!

«Гуси» біжать у «город», а «вовк» перебігає їм дорогу і намагається кого-небудь зло­вити.

Коли «вовк» зловить за лінією, то його «гуси» б'ють крилами, пійманого за лінією «гусе­няти» він не бере до себе; пійманих же на шляху до «городу» збирає і садить їх усіх разом.

Гра триває доти, поки «вовк» не переловить усіх.«гусей».

VI.   Зупинка «Озеро Доброти»

Конкурс знавців чарівних слів.

Потрібно записати відомі чарівні слова. (Доброго дня, будь ласка, дякую, вибачте, смачного...)

VII. Зупинка «Перевал кмітливих»

►► Гра-змагання «Закінчіть речення»

    Щоб мати друзів, необхідно...

    У скрутну хвилину, друг завжди...

    Справжній товариш, якщо щось у тебе не виходить, завжди...

VIII. Станція «Кольорові кульки»

Обидві команди з довгих кольорових кульок складають чоловічка (під музику).

—  Наші друзі (кольорові кульки) ніколи тебе не образять. З ними завжди легко і весело. Ніколи їх не ображай, бо вони можуть луснути.

IX.   Підсумок заходу

— Ось ми і дісталися країни Дружби!

Визначення команди-переможця, нагородження її чарівним ключем.

ЗИМОВІ ПТАХИ У ПРИСЛІВ’ЯХ І ПРИКАЗКАХ:

Ворона і ворон.

 Ворона вороні око не виклює.

 Ворона біля ворони сідає.

 Йому ворона й за солов’я стане.

 Ворона й за море літала, а все дурна вертала.

 Ворона маленька, але рот великий.

 Маленька ворона, а горло велике.

 Вороні й мило не допоможе – все чорна буде.

 Вороні соколом не бути.

 І задрипана ворона – своїм дітям оборона.

 І ворона хвалить вороненят.

 Налякана ворона й куща боїться.

 Вліз між ворони – каркай, як вони.

 Старий ворон пусто не кряче.

 Яка ворона в воду, така й з води.

 Горобець.

 Горобець маленький, а серденько має.

 Горобець молодець, а ластівка краща.

 Горобець не сіє, не жне, а зернятка клює.

 Горобців боятися – проса не сіяти.

 І горобець своє гніздо любить.

 Ліпше горобець у жмені, як журавель у небі.

 Старого горобця не підманеш.

 Стріляного горобця половою не обдуриш.

 Синиця

 Краще синиця в руці, ніж журавель в небі.

 Ліпше синиця у жмені, ніж голуб у стрісі.

 За морем і синиця – птиця.

 Синиця – горобцю сестриця.

Сова:

 Видно сову по польоту.

 І сова своїх дітей хвалить.

 Не бачить сова, яка сама, зате інших бачить.

 Не бачила сова орла, як уздріла, так замліла.

 Не вродить сова сокола, а кобила вола.

 Не пара сова до сокола.

Сорока:

 Всяка сорока від свого язика страждає.

 Високо сорока літає, та вдома не ночує.

 Двох сорок разом за хвіст не вдержиш.

 Хто дві сороки за хвіст тримає, той ні одної не має.

 Знає сорока, де зиму зимувати.

 Кожна сорока чорнобока.

 І сорока розказує, та толку мало.

ПТАХИ У ЗАГАДКАХ

Дятел:

1. Хто з кори комах виймає,

Про здоров'я лісу дбає.

2. Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю.

3. Хоч я не молоток –

По дереву вдаряю.

Кожнісінький куток

Обстежувати бажаю.

4. Хто на дереві над нами

Прибиває щось гвіздками.

Наполегливо працює,

Хоч нічого не майструє.

Робить він корисну справу,

Ще й одягнений яскраво?

5. Хто має носик – золото,

Ним комах з кори виймає,

Про здоров'я лісу дбає.

Сорока:

1. Сів крилатий гість на вітах,

Назва гостя з шести літер.

На хвості у нього вісті –

Як усидиш тут на місці?

Що за гість? Ото морока…

Подивіться, то ж - …

2. Біле, як сніг,

Чорне, як жук.

Вертиться, як біс,

І повертається у ліс.

3. Біла латка, чорна латка,

На гілках дерев стрибає,

Все, що блисне, забирає.

Ворона:

Сива латка, чорна латка

На березі скаче.

Снігур:

1. Чорна шапочка у нього,

Сизувата спинка.

У блакитнім піджаку

Прилітає взимку.

2. У чорнім піджаку,

Рожевій сорочці.

В нас зимою по саду

Гуляють, як гості.

3. Взимку гості прилетіли,

Стоголосим табуном

І розсипалися зерном.

4. Заспівали, задзвеніли,

Мов заграли кобзарі,

Вранці гості прилетіли,

Червоногруді …

Сова:

1. Уночі гуляє, а вдень спочиває.

Має круглі очі, бачить серед ночі.

2. Що воно за дивна птиця:

Світла денного боїться.

Дзьоб гачком, великі очі

І не спиться серед ночі.

Горобець:

1. Маленький, сіренький,

На соняшник сів,

Надзьобався добре

І далі полетів.

2. Патлатий хазяїн в стріху прилетів.

Синиця:

1. Шубка з сірого пушку,

Скаче в жовтім фартушку,

Чорний шарфик та шапчина.

Хоч маленька ця пташина,

Та корисна трудівниця,

Називається …

2. Пташка невеличка,

В неї білі щічки.

Сірі лапки, чорна шапка,

Фартушок жовтенький,

Голосок тоненький.

Ця пташка невеличка

Називається …

ПТАХИ У НАРОДНИХ ПРИКМЕТАХ

 Якщо граки на Герасима (17 березня) прямо на гніздо летять, - буде дружна весна.

 Ластівка прилетіла – незабаром грім загримить.

 Горобці перелітають зграйками з місця на місце – перед сильним вітром.

 Голуби туркочуть – тепло віщують.

 Гуси полощуться – на тепло.

 Снігурі під вікном цвірінькають – на відлигу.

 Ворона купається – на дощ.

 Коли добре чути дятла – буде дощ.

 Синиця до хати – зима у двір.

 Горобці дружно цвірінькають – на відлигу.

 Горобці ховаються в укриття – на мороз.

 Ворона кричить влітку – до дощу, взимку – на заметіль.

 Птахи ховають дзьоб під крило – на мороз.

 Сорока ховається під стріхою – на заметіль.

 Грак на горі – весна на дворі.

 Горобці гніздяться з північного боку – на спекотне літо.

 Ворони купаються – на негоду, каркають – на мороз, гуртом літають – на снігопад, а вмощуються на нижніх гілках дерев – на вітер.

 Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася – бути хуртовині.

ПТАХИ У легендах та переказах

Ворона

 У Галичині прокляття ворони пояснюється так. Ворона хотіла було пити кров, яка крапала з ран розп’ятого Спасителя, за що Бог прокляв її. І з тих пір частина дзьоба ворони навіки набула червоного кольору.

Граки і галки

 Любов граків і галок до стадного життя в Україні породила вірування, що в них є громадський суд, причому всі вони гуртом убивають свого родича, який завинив.

Сорока

         Сорока створена нечистим і править йому за коня, тому застрелену сороку прив’язують до стелі в стайнях, певні, що нечиста сила не буде на конях їздити, а учепиться за сороку. Крик сороки на хаті чи біля хати означає або те, що господаря хтось лаятиме, або що він одержить якусь звістку, або ж будуть гості.

Сова, сич, пугач

 Сови, сичі та пугачі є в українській народній поезії найзловіснішими птахами. Особливо це стосується сови, яка стала символом усього темного і похмурого. У Біблії сова згадується як нечистий птах, а давні єгиптяни вважали її символом смерті.

 За українськими народними віруваннями сови і пугачі пішли від кішок, тому в них котячі голови і їхній крик нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу і смуток на всіх його жильців. Крик сови і пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини.

Круки

         Подекуди в Україні, зокрема в Галичині, вважають, що нечистий літає по дворах у подобі крука, підпалює дахи і взагалі завдає людям багато шкоди. Коли кричить крук, дехто хреститься, наче боїться наврочення. Схильність круків і ворон до падалі обумовлюється повір’ям, що крук віщує смерть і стоїть у найближчому зв’язку з душами померлих.

Горобці

         Вважають, що горобець – проклята Господом пташка. Прокляття Богом тісно пов’язується з розп’яттям Господа на хресті. Коли розпинали Христа, горобці кричали «Жив! Жив! Жив!». Кати почати тоді зі ще більшою жорстокістю мучити Христа. За це Господь прокляв горобців і не дозволив їм відлітати на зиму в теплі краї.

Дятел

         Також є переказ про дятла. Ніби він виник із землі, а що із землі – то із самого Бога. Кажуть, що якби послухати вночі біля гнізда дятла, можна виразно почути, як він стогне; це в дятла болить голова від того, що він цілодобово безперестанку довбає дерево.

Яструб

         Яструбові ві перший день Петрового посту жінки обіцяють десятину курчат. Такого звичаю дотримуються для того, щоб зберегти курчат від надто зірких очей яструба, який може всіх побити і поїсти. З цією метою будь-яка жінка, яка виносить уперше в двір курчат, неодмінно мусить зав’язати собі очі і, випускаючи курчат на землю, промовити: «Як я не бачу, де випускаю курчат, так щоб і не бачив їх шуляк»

ПАМ'ЯТКА  "РАЦІОН ПТАХІВ" 

         Раціон птахів — це корм, збагачений вуглеводами та жирами. Саме ці речовини допоможуть поповнити життєво необхідні жирові запаси тіла, так необхідні птахам для виживання в довгі, холодні ночі. За таким кормом не варто ходити далеко до супермаркету чи пташиного ринку, адже ідеальну поживу для птахів, із високим вмістом жиру, кожен знайде на своєму кухонному столі. Рештки від сала, кістковий мозок, залишки топленого жиру, підсохлий сир, крихти тістечок, печива тощо — усім цим можна сміливо ділитися з птахами взимку. Пам’ятайте, що ці продукти повинні бути несолоними (повністю без солі). Для кріплення сала можна використовувати булавки, вішати на мотузці або дроті. Годівнички мають надійно кріпитися до дерев. Щоб уникнути можливого поширення захворювань, не годуйте птахів сирими кістками чи м’ясом. І не забувайте також про те, що ці наїдки можуть приваблювати до годівничок котів. Ніколи не підгодовуйте птахів сухим рисовим зерном, адже воно може набухати в шлунку птаха, що часто закінчується фатально. Інколи навіть радять розмочити сухий хліб, перш ніж покласти його в годівничку, але слід зважати на температуру повітря.